Социальные сети

Борщовик

25.09.2018
 

-1-
А що ви собі думаєте? Якщо я звичайнісінький землянин безземельний, то вже не можу й на море в пинзіонат поїхати? Взяти своє сімейство, засадити його з торбами в москвича й до моря степами допхатися? -Можу і льогко. Бо, якщо папі дати та й по мапі, коротше, картою на Південь завжди з гірки виходить.
Наскладали ми в цьому році з Мариною грошенят з городу трохи й вирішили на тиждень з дітьми на моря гайнути. Перед самою школою попід. Вже й не сезон наче, а море ще, мов моня тепле. Ну, а ціни вже повально на гепу гепаються.
А що? Хазяйство зіпхнули на діда з бабою, звечора зібралися і вперьод! Коротше, сонце ще й не давно зовсім, як оченятка продерло, а нас вже й на моря поперло!
Місце морського відпочинку я напитав зарані. Ще, Заздалегідь, сказав, Санька. Водіяка маршрутки, що з міста до нас в село бігає. Себто, що там в Борщовику й море гарне, й ціни грошвою невеличкою запихатися не гидують. Й трасою туди виходить всього кілометрів вісімдесят. Отож, Борщовик так Борщовик. Як тато сказав, так сімейство й підтримало. Отож і їдемо!

-2-
Заправок дорогою скрізь понабудовували, хоч би машин їм всім вистачило. Ціни на 80-й нижчі, як в селі. Але мені по-барабану, бо заправив вчора повний бак бартером. Солярку хазяйську зекономив і на бензин поміняв.
Їдемо. Кажу своїм:
Як кому до вітру на перепис, то говорю одразу, що побіля кожного дерева ставати не буду. А, хто напудить зопалу як, то потім помиє машину і всередині, і іззовні шампунем від лупи. Бо налуплю.
Мої посміхаються, їдемо. Дорога така, що знаків типа село біле чи 60км всього, майже кожні два-три кілометри понатикано. Та для мого москвича це саме його економний коридор. Жере своє полуторне відро бензину та гранчак масла на сто км і не кавкне. Лише кузовом і вихлопною спокійнісінько порипує. Ну, й рештою заліза, конєшно, бряжчить, але мостом не підвиває. Та арія починається, коли він набирає 90км/год і опісля вже вимагає ще й зльотної смуги виключно.
Всього раз дорогою і ставали. Вже, як половину шляху до Борщовика пройшли У вербах, що каналу побіля. Сніданок з`їсти. Й перепис справити. Нічого довго розсиджуватися, попоїли і вперьод. Море ж, там без нас мокріє.
А, от, машин дорогою стрічалося аж геть небагато. Трактори в основному. Що значить городами попід фермами по кізякобанах просочуватись побіля подекуди. Ще й жодне око ДАІшняцьке на мій москвич посеред там не впало. Мать, бояться вони там честь мундера уляпати. А нам, по-барабану. Честь, вона, як є, то вже є. Як діти мої кажуть: Ватман хварева. Що означає: білий ватман – це не те, на що муху тягне. Отож, всього за дві години з гаком вже й у сам Борщовик в`їхали.

-3-
Ну, й почали собі пінзионат шукать. Щоб і гарно й недорого, і до моря близько. Години зодві напитували, але таки знайшли. Всім бажанням нашим відповідав. Ще й сам новий весь і знадвору в щось білесеньке пофарбований.
Ціна така була, що вселилися всі ми в номер з телевізором, холодильником і санвузлом на додачу. Двоє ліжок зібрані двоярусно, двоє поряд. Ну, на ті, що з на воздуся, ми дітей пристроїли, а самі внизу закріпилися. Їдальня тут же в дворі. А як, хто сам хоче готувати, то є й плита, й посуд. Без окремої доплати. Отож, красота. Ще й москвича я на стоянці пінзионатській на ту ж халявку під горіхом залишив.
Розселилися ми й не чекаючи обіду на моря рвонули. Мабуть метрів триста, як по прямій. А, як через інші бази ярами-перелазами, то кілометра зопів точно буде. Але, вже на морі. А, як воно на морі, коли погоди нас тішать? -Отож, гарно. А так, море, як море, що його пробувать...
Народу небагато, чоловік зотри на сотку. Доступ до води легкий. Коротше, прогребли ми на пляжі місце серед пляшок, пакетів та раптових туалетів. Я ще подумав, що треба було б граблі й вила, оті з держаками короткими, з собою сюди взять. Й відро квасу з отими бахтеріями, що органіку на сипець аж бігом переводять. Отож, розстелили барокан, пороздягалися до купальної збруї та й шубовсть собі в воду!
Гарно! Що значить вода солона для варіння макарона... Водиця бірюзова й прозора... Ну, я проплився собі трошки й на берег. На барокан. Викупалися всі та й на обід почалапали.
Розігріли домашнє, пообідали попід пінзионатським навісом й хто куди. Діти, свою компанію тут шукати, а ми з Мариною - в номер на час тихий. Красота, ось він режим для продовження життя сприятливий.
Сусідів в нас поки що не було. На всьому поверсі ще три сім`ї. Та й ті у кінцях різних. Але, хазяйка, як вселялися, то сказала, що завтра ще відпочивальники заїдуть. Зі столиць самих. Працівники культури.
Йой, Марино, - кажу. Відзавтра язика, хоч зовсім з припону не спускай. А то, якби нам туалети вечірні та й кахлями не обкласти.
Вона сміється.
-Ти, не переживай, - говорить. Ще й не такі обкладались...
Так і минув день перший. З моря майже не вилазили. Що старі, що малі. Ми з Мариною поснули майже одразу після вечері. Діти, здається, теж. Але, спати нам не заважали. Що, значить, попідростали. От трохи ще й прийде вона. Свобода до онучачого прихода.

-4-
Хоч і не звикли в селі спати ранком, але якщо звечора знаєш, що аж ніц на голову немає нагальних справ ранкових, то спиться, мов циці маминої аж побіля. Навіть попід скирдою на кухваєчці з вухом на балалаєчці, побіля подекуди. Гарно.
Пісня нас збудила. Народна. Дубки зодва, наче. Гарно так хтось виводив. Хором. Радіо ці частоти й не снилися. Бо до ведмежої ходи я вухо чуйне маю змалку. Ото, вже сервіс, - думаю. Ще й санвузол в номері майже подушно. Ну, прямо каприз будь-який за ваші гроші. Отож, як піснею домилувались, то й одразу повставали.
А вже, як снідати попід навіс чалапали, то сусідів нових і побачили. Гарні такі діди з бабцями пинзіонатом засновигали. Всі зросту й статури гренадерських. Чи породу то якусь нову пензіонерів вивели? А що? Заплатив де треба гроші з пензії й на тобі. Тепер в паспорті написано, що Генетично Змінений Організм. Й на морді те саме лосниться. А на додачу, ще й ніхто тебе їсти не береться. Хіба що з голоду великого. Ну, як і жука того, що з Колорадо принесло до нас. Майже.
Але, нічого, чемні всі й посміхаються. Це точно ті, про яких завпинзіонатом попереджала. Бо, культура аж прьот. В смислі доброму. Ну, й ми з сімейством, де треба й посміхнулися, й поздоровкалися, звичайно. Такби мовити, не осоромилися нечемами цілковитими перед бройлерами тими сивими. А, опісля й на море гайнули, такби мовити, з пузами на животах ситими.
Поморячились аж розкарячились і через душ на обід прийшли. А пісня народна нас ще за квартал стрічає. Але вже не Дубків хор тулить, а про необачного Сагайдачного. Як вже зайшли на територію, то одразу й виявилося, що то не запис. Сидять наші діди з бабцями попід навісом. Всі за одним столом великим, вкритим різним харчем аж щедро. Пляшками літровими з казьонкою щільно поцяцькованим. І співають собі та закушують. Так, от воно, які „працівники культури” виходить. Хор це приїхав. Генетично змінені солов`ї прилетіли сивопірчасті. От, хазяйка, витіяйка, заморочила геть яйка. Не могла прямо сказати, чи що?
Гарно було весь той день аж до пізнього вечора. І море, і номер, і хор. Все до лайфу додавало кайфу. А я, от, замолоду хоровий спів геть не поважав. Ми тоді Боні-М слухали, Аббу чи Африк Сімона, якого-небудь. Й зовсім не хори імені Григорія Вірьовки чи П`ятницького до вух допускали. Навіть саме слово „хор” мало смисл аж зовсім недитячий та й від культури геть далекий аж.
А тепер, як послухав... Мурашки шкіру з обох боків продирають... Горлом душі щось піднімається й крізь очі сльозу виштовхує... Сильно, одним словом. Аж посуд на столі бряжчить місцями деякими. От, що значить вживу хор послухати з піснями народними... Гарна, все ж таки, штука життя. Бо, навіть, якщо ти вже й не новий зовсім досить, а ще щось незвідане й тобі, сивомасі, відкривається... Як спати того вечора лягав, моя казала, що посміхався... Мов стара курва тая. Що, значить, мистецтво за жабри всі душі взяло...

-5-
А ранок ревищем почався. Годині десь о сьомій. Я аж підскочив. Подумав, що мітинг петингу курортний Борщовик зрання по холодку окуповує. А місцеві їх звідси гонять, щоб своїми виборами в них залишок сезона десь у під три вітри не вибрали. Потім трохи прислухався й змінив думку. Мабуть, кілька хтось з очима п`яними аж навсю до радіорубки добралися. Й з радості такої караоке завели. Без тексту й акомпанементу. А, от, голоси те, караоке п`янооке, мало сильні. Але, от, вуха співунам ведмеді відтоптали геть всі чисто. Зуб даю. Корінний. Гусячий.
Й клаптика вух незайманого на розвод нікому з тих караоких топтигіни не залишили. Й чого вони, оті, лапами розкосі, їх ще й хворобою ведмежою не наділили? А що? Були б собі в сурйозну справу цілком занурені. Завжди майже. Чим ото вуха всьому живому на квадратний кілометр тепер угноювать? Непорядок. Далі в ліжку вже не виживеш. Отож і вирішив я вийти й подивитися. А сімейство моє теж повставало й почало стрімко спасатися телевізором. А-ну, як перекричить? Всі ж знають, що гвалт лише гвалтом і згвалтуєш.
Виходжу з номера одягнений по-домашньому. В гамашах, ще здається мамціних, і майці навиворіт. Тут же зходу вираховую джерело звукових хвиль розповсюдження. Виявляється, що воно попід пинзіонатським навісом кучно вгніздилося. Таке собі сивувате й генетично змінене. Сидять дідугани з бабцями за великим столом з питвом-їдлом по коліна зверху заставленим. Співають і закушують.
Десь вже я це бачив? І здається зовсім недавно... Але, шановні, хто ж це приробив вчорашній нєзі нозі? Чому вібрації вокальні, що вухо й серце милували нещодавно, тепер фекаліями співу мажуть ті ж місця? Непорядок, посеред грядок. Шановні.
Он й інші пожильці пінзионату зі мною солідарні. Повиходили й заспано страждають від рев-шоу. Каже сусідка:
Ото дають, хоріяти. Капельдиняр, начальник їхній, ще не встиг до столиць відбути, а вони вже й голівудять.
-Ви хотіли сказати крапельмейстер? Хоч, наскільки мені відомо, то за хором – хормейстер ходить, -уточнив я.
-Яка різниця? –продовжила та. Все`дно, не Іванов хвамілія. Хоч і тренер п`ючо-співучо... Ну й ревуть.. Куди вже тим волам...
-Хіба що, коли волам нагадати про те, за що їх не потягнеш, -знову вніс я свою пучку точності.
-Та нічого, оно, вже й завбазою по них почесала, -помітила зміни на сцені сусідка.
-Умгу, - кажу. Вчасно. Ще й з косою на всю голову. Зараз й батожка виписано буде череді тій сивій.
Підійшла до них хазяйка пинзіонату. Поговорили про щось. І дикий рейвах той пропав. Потім притопала до нас, вибачилась і сказала, що надалі такого джязу, доки вона жива, на її базі ніколи вже не буде. Відпочивайте спокійно. Ну, ми й розбіглись собі відпочивати куди-хто. По дід-Пихто.
Поснідали попід навісом пинзіонаським і почалапали на моря. Вже звично прогребли на пляжі для барокану місце й шубовснули у водичку. Треба сказати, що того дня море нас не дуже балувало. Бо метрів на сто від берега у воді хмарою стояв пісок з водоростями вкупі. Але нічого. Далі, до коси, як допливеш, то море вже чисте й прозоре. Можна просто на дно постояти встрять. Глибини там, мені - майже по бюст, Марині - по бюстгалтер. А ще можна там лягти на воду чи на плавзасіб якийсь там підручний. Тільки з припоном, а чи якорем, з пардоном кажу, щоб. І кайфуй собі. Море... Небо... Чайки... І скутери, банани й бублеки за моторками майже по самих головах сновигають. Без клепок наче зовсім. Свою копійку з відпочивальників у цьому сезоні доклепують настирно...
Але, майже через весь той кайф шпигала мене шилом у спеціально відведене для цього місце думка про одну свіжу місцеву метаморфозу. Такби мовити, слизький шлях гарного продукту від повидла до навозу. Морди ж ті самі, що й вчора, навіть тембери, а мов ті фанерники та й без фанери?
Доречи, стосовно морд. Начеб-то сьогодні їх поменшало. Ну, не в навколо носів радіусі, а попортретно. Тобто, сусідка сказала, що по пару крапель хормейстер додому відбув. Але, мабуть не тільки він. Бо, як на невсипуще око, то здається, що численість особового складу солов`ячої череди масті сивої зменшилася на голови зотри. Ну, що тут думати-гадати, треба по рогах порахувати. І, як саме пірнав у пучини морські, то сяйнув в моїй голові здогад, що то не прості голови відбули, а спеціальні. У вокальному плані геть каліровані. Одна така, мабуть, за пів череди решти в заготконторі шоубізнесу іде. Отака загадка...
Накупалися ми й потягли наші підсмажені й просолені тіла й душі через душі в пинзіонатські райські кущі. Ну, а потім все за розкладом. Обід, сон-тренаж й т.п. без ДТП. Солов`ї сиві свої трелі віслюків на турелі в пизіонатській їдальні вже не відпускали. Просто тихенько випивали й закушували. Аж геть нецікаво, хоч і навсю генетично-змінено. Так і пройшов ще один на морі день. В плані турбот анітілень.

-6-
А ранок вітром нас зустрів. Хоч і сонячно. Шторм на морях почався. Ну, ми ж тут не на ПМЖ припхали свої Же. А лишень за візою на тижденьочок. В цей куточок. То, нам в номерах, як дощу немає, відсиджуватися не по карману. Отож, поснідали й чкурнули на пляж. Якщо не купатися, то хоч узбережжям пошпаціруємо. Повітрям морським цілющим подихаємо. А то й скупаємося мо`? Якщо хвиля дозволить.
З наближенням до пляжу шум моря підсилився. Що, значить, стихія зашевелилася. Яка ж то сила, що такі величини у рух призводить... Люблю спостерігати за стихією. Звичайно ж, з безпечного місця. Бо, якщо з геть небезпечного, то хто ж тоді буде наступного разу стихією милуватися?
Але щось в шумі хвиль об пісок та свисті вітру, як на вуші без бірушів, здалося зайвим. Але, знайомим. Наче вже колись таке чув. Що ж це чи хто ж це прийшов до вітру разом попідвивати?
А тим часом виходимо з-за будиночків і ось він сам пляж. Лежить собі піском крізь ніс посвистує і вигрібає від моря в саму диню щохвильово. Хвилі, правда невеликі. Десь до метра, але сивочубі. Швирголяється собі море на берег водоростями з пісочком. Отака у них любов.
Аж тут ще й загадка вітрових підгалдикал розгадалася. Солов`ї це були наші. Сиві й генетично змінені. На травичці пісків посеред розляглися-розсілися. Всією чередою, але без голови зі спецголовятами. Так ось тепер посеред де вони свою вокальну пристрасть тамують... Ну й правильно. Могутнє тріо у складі моря, вітру й піску їм всеодно не перемогти. Навіть повним складом череди. Але прагнути треба. Бо гидкий чайник той, що геть не мітить в паровози. І клізьма та дурна, в грілки не прагне що.
Народу на пляжі небагато. Й майже всі ходячі. Ну й ми пройшлися собі від співунів і до обіду. Купатися не лазили. Вода аж до коси, мов той борщ. З м`ясцем, медузятинкою. З якимись будяками морськими, камінцями й щедро пісочком приправлений. Зі сметанкою з піни на хвилях і попід берегом. Кажуть, що купання у такому борщі дуже корисне для здоров`я. Ну, йод, типа, самий там йодастий розчинено. Але, ні в кого з мого сімейства не виявилося так мало здоров`я, щоб в пєрвоє оте пірнути потягло.
Поїли обід, відпочили в номері. Ще раз сходили на моря до вітру. Й хвиль з піском. Вечерю з`їли. Діти вшилися десь на гулі. Потім серіал маринівський почався. Ну, той що вона від нього до телевізора горнеться й липне. Вшнипиться в екран і місцями дихає тяжко чи сльозу пускає, переживає за якесь педро чи хуаніту з іншої півкулі. А я пішов на балкон заходом сонця помилуватися... Не цікавлять мене усілякі педри, що ногу підіймають серій двадцять. А, от, якщо б якась хуаніта ноги позадирала хоч трохи... Серій зо стопійсят... Розгону задля... Але, не має у цих фільмах таких сцен. А здря. Тоді можна було б зараз разом з Мариною плавно рухатися від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики... Діти ж пізненько прийдуть...

-7-
А тим часом, от, я й на балконі. А там один із хорових пенсіонерів курить стоїть. Поздоровкались. Кажу для затравки:
Дивно, наче вітер дме весь день, а хмар небагацько. Он, сонце в чисте сідало несе.
-Ваша правда, -погодився дідуган. І тут же запитав:
А, Ви, звідки приїхали?
Кажу:
Майже місцевий я. Вісімдесят км звідси. А, Ви? - питаю наче геть не в курсах.
А ми всі зі столиці. Весь наш хор.
-Ага, -кажу одне, а сам думаю, що, от, він шанс розлускать цей горіх. І про зріст хористів гренадерський, і про вокальні метаморфози... То й додаю:
Гарний у вас хор. В перший вечір я спожив масу насолоди від вашого співу. Дякую.
-Радий, що Вам сподобалося, -усміхнувся підлещений гренадер соловейчасто сивий.
-І почути є що, і глянути на кого. Всі хористи, мов на підбір, як дуби, -продовжую.
-Так хор у нас особливий.
-Та, Ви, що? -говорю.
Так-так, -каже дідуган, -особливий. Всі ми в минулому спортсмени. Веслувальники на каное. На одній базі займалися. На „Динамо”. Потім розкидало нас життя. Кого в куди... А, от, торік розшукав нас і зібрав докупи на зустріч Мишка Маєвський. І там прямо й запропонував утворити хор ветеранів каное. Сказав, що всю організацію бере на себе. Так і утворився наш хоровий колектив. Маєвський в нас в усьому за головного. Він, як виявилося, окрім спорту ще й на музиці та співах тренувався. Інститут культури навіть закінчив. Все Мишко й зорганізував. І приміщення для тренувань і спонсорів.
Отож-бо, я й погодився, хоч і сумнівався стосовно себе. Бо в мене, як, ото, в фільмі, голос від природи сильний, але противний. Й слуха ніколи не було. Як, де на гулянці, до співу доходило, то мені одразу, тільки щоб рота заткнув давали щось смачненьке. І серед наших багато таких. А тут, виявилося, що для співу в хорі це не вада. Тренуватись тільки треба наполегливо і все буде зер гут. Да-да. Зер гут. Додав наш Маєвський у склад хору кілька чужаків з друзів своїх, -Ви їх бачили, вони розмірами тендітніші, -справжніх вокалістів. Оце зараз Мишка з ними в столицю повернувся. А звідти до Німеччини та Італії. Кілька концертів відспівають і сюди повернуться. Довідпочинуть з нами. Потім концерт тут в області у спорткомітеті дамо й додому...
-Да, -кажу, -унікальний у вас хор. Другого такого мабуть і в усьому світі немає.
-Мабуть і немає. За інших не знаю, а от з каноїстів точно, -погодився дідуган.
-Що ж, бажаю Вам особисто й Вашому колективу творчих успіхів. Добраніч.
-Добраніч, -відповів дід.
І пішов я до Марини спати. Допоки діти не прийшли до хати.

-8-
А ранок знову штормом нас зустрів. І ще два дні моря були бурхливі. Навіть дощик накрапав. Потім розпогодилося. Хмари десь геть дременули. Сонечко вийшло й море знову прозорим стало. Засяяло на сонці бірюзою. Але не скрізь. Від берега й до коси в воді пісок з плавучими водоростями так і залишилися. Ще й із медузами побіля-подекуди. Аж до самого нашого від`їзду, щоб викупатися на косу плавали. А місцеві таки призналися, що отаке з морями в них частенько буває. І що це все течії підводні винні.
І зрозуміли ми сімейством всім чому в народі місце це зоветься Борщовик. Причому, майже одночасно всі. Що значить люди рідні. Й думки в нас схожі. Мов інкубаторські курчата у три дні.
(Свіжа байця від Триндюка Ваця. Від 17.11.2008р.)














































































Последние новости


Шаг 5. Выбираем фирменное наименование организации

Если вы собираетесь регистрировать новое юридическое лицо, то перед вами неизбежно встают необходимость выбора его названия и ряд сопутствующих вопросов. Следует ли проверять выбранное наименование организации на уникальность перед подачей документов на регистрацию? Можно ли зарегистрировать компанию с таким же наименованием, как и у другой, уже существующей орган...
Читать далее »

Шаг 4. Выбор системы налогообложения

Действующее налоговое законодательство позволяет налогоплательщику в некоторых случаях значительно уменьшить сумму уплачиваемых налогов путем грамотного выбора режима налогообложения. Выделяют общий режим налогообложения и специальные налоговые режимы, которые следует отличать от льготных режимов. При применении общего режима налогообложения налог...
Читать далее »

Аренда помещений

Самым тесным образом с фактическим адресом организации связана Аренда Ею помещений, необходимых для налаживания выбранных видов деятельности. Для деятельности любой организации необходимо помещение. Однако недвижимость стоит сейчас очень дорого, и лишь немногие организации в состоянии приобрести помещение в собственность. В связи с этим значительная част...
Читать далее »

Шаг 3. Выбираем место нахождения организации

МЕСТО НАХОЖДЕНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ, ЕЕ ЮРИДИЧЕСКИЙ, ФАКТИЧЕСКИЙ И ПОЧТОВЫЙ АДРЕСА В ГК РФ приведено понятие «место нахождения юридического лица» – так называемый юридический адрес, официально зарегистрированный в ЕГРЮЛ. Однако юридическое лицо может располагаться и по другому адресу – фактическому. В гражданском законодательстве не содержит...
Читать далее »

Карточка

С образцами подписей и оттиска печати ...
Читать далее »

Форма

Документа, подтверждающего наличие лицензии Приложение 26 СЕРТИФИКАТ СООТВЕТСТВИЯ ...
Читать далее »

Уведомление

О регистрации юридического лица в территориальном органе Пенсионного фонда Российской Федерации по месту нахождения На территории Российской Федерации Приложение 22 Свидетельство О регистрации страхователя в территориальном фонде Обязательного медицинского страхования При обязательном мед...
Читать далее »